Мова – основа духовності народу.

Мова – це наша національна ознака,

в мові - наша культура, сутність нашої свідомості.

Іван Огієнко

  Серед багатьох визначень мови – суворих науково-термінологічних, художньо-образних, емоційних – проступає спільна ідея: нерозривна єдність людини і мови.

   Схилилась над колискою мати – і перші звуки колискової пісні, музика рідної мови переливаються в її кровинку. Психологи досліджують, від якого моменту починається спілкування людини з навколишнім світом, коли дитина починає сприймати, розрізняти звуки людської мови. Одне не викликає сумніву: пестливі, ніжні руки матері, її лагідний голос – це вже те спілкування, що дає імпульс повному розкриттю всіх можливостей людини, закладених у її генетичному коді. Через спілкування створюється неповторний емоційний світ єднання поколінь, світ, у якому живе рідне слово. Дитина ще не скоро вимовить його, але у дитячу пам’ять уже влилися звуки рідної мови.

    Мова – "безпосередня дійсність думки" (К.Маркс), мова – "жива схованка людського духу" (Панас Мирний), мова – "коштовний скарб народу" (І.Франко), мова – "життя духовного основа " (М.Рильський), "мова – генофонд культури " (О.Гончар)… 
    Цей перелік афористичних висловів можна продовжувати. Мислителі, письменники в усі часи намагалися розкрити таємниці людської мови, її роль не тільки як засобу спілкування, а й як знаряддя формування і вираження думки, як основу духовності народу, як міцну і надійну опору самоусвідомлення особистості, бачення себе в соціальному і культурному контексті, як імпульс до творчого самовираження людини не тільки в національній культурі, а й у світовій цивілізації. Сьогодні культура і мова виявилися об'єднаними в царині духовних вартостей кожної людини і всього суспільства. Мабуть, ніхто не буде заперечувати, що в низькій культурі мови виявляються виразні ознаки бездуховності...

    Сценарій проведення вікторини «Знавці української мови та літератури».

 

 

 Термін "ораторське мистецтво" (від лат. oratio - мова, красномовство) античного походження. Його синонімами є грецьке слово "риторика" (rhetorik) і українське "красномовство".

  Під ораторським мистецтвом слід розуміти передусім високий ступінь майстерності публічного виступу, якісну характеристику ораторської мови, майстерне володіння живим словом. Ораторське мистецтво - це мистецтво побудови та публічного вимовлення промови з метою бажаного впливу на аудиторію.

  Подібне тлумачення ораторського мистецтва існувало ще в античні часи. Наприклад, Аристотель визначав риторику як "здатність знаходити можливі способи переконання щодо кожного даного предмета ".

  "...красномовство є дар приголомшувати душі, переливаючи в них свої пристрасті, і повідомляти їм образ своїх понять ". Ораторським мистецтвом називають також науку про красномовство, що історично склалася, і навчальну дисципліну, що вивчає основи ораторської майстерності.

  Відзначимо ще одну особливість ораторського мистецтва. Воно має складний синтетичний характер. Філософія, логіка, психологія, педагогіка, мовознавство, етика, естетика — ось науки, з якими пов'язане ораторське мистецтво. Фахівців різного профілю цікавлять різні проблеми красномовства. Наприклад, лінгвісти розробляють теорію культури усної мови, дають рекомендації ораторам, як користуватися багатством рідної мови. Психологи вивчають питання сприйняття і впливу мовного повідомлення, проблеми стійкості уваги під час публічного виступу, досліджують психологію особи оратора, аудиторії як соціально-психологічної спільноти людей. Логіка вчить оратора послідовно і чітко висловлювати свої думки, правильно будувати виступ, доводити істинність положень, що висуваються, і спростовувати помилкові твердження супротивників.

  Розробка виховного заходу -  конкурсу ораторського мистецтва «Сила українського слова».

 

  Матеріали вивчення української діалектології можуть бути практично використані оригінальним способом на уроках рідної мови, літератури, а також факультативних заняттях. Саме на таких предметах учитель-словесник може активно використовувати міжпредметні зв‘язки. Це сприятиме не тільки знайомству учнів із новим матеріалом, а й поглибленню, закріпленню знань із таких предметів, як українська мова, література, історія та ін.

   Такі уроки сприятимуть розширенню відомостей учнів про діалектизми, їх особливості, засвоєнню норм української літературної мови, розвиватимуть та вдосконалюватимуть усне мовлення учнів, збагачуватимуть їх мовлення з погляду лексичної і граматичної будови.

   Необхідно розвивати в учнів уміння бачити незнайомі слова і вислови, виховувати в них звичку звертатися до вчителя за поясненням їх семантики, а також користуватися словниками і довідниками.

  Практично в роботі вчителя ці знання необхідні для виявлення та виправлення помилок у мові учнів.

  Розробка заняття. Діалектизми.